Інституція не може одночасно писати правило, бути стороною спору й остаточно судити власні дії.
Організації потрібна свобода політичного вибору. Члени можуть підтримати або відхилити цей вибір на виборах. Але спір про те, чи дотрималася організація власної конституції, має іншу природу.
Коли те саме керівництво тлумачить правило, захищає власне рішення і контролює апеляцію, правило перестає бути захистом. Конституції потрібен незалежний арбітр з вузькими повноваженнями й обов’язком пояснювати рішення.
Конституційна межа
- Політичні рішення залишаються у виборних органів
- Процедурні спори розглядає незалежний орган
- Кожен зачеплений член отримує повідомлення й можливість відповісти
- Рішення називає правило та пояснює спосіб виправлення
Правило, що діє лише з доброї волі того, кого воно обмежує, ще не стало правилом.
